Агросектор став лідером із залучення зовнішніх інвестицій в Україну

Про це йдеться в матеріалі про інвестиції в агросектор у новому номері журналу НВ.

Зовсім нещодавно, в лютому цього року, корейська компанія Posco Daewoo підписала контракт на покупку 75% акцій експортного зернового терміналу, що будується, в Миколаївському морпорту. Сума угоди не розголошується. Але, за оцінкою Сергія Чуйкіна, керуючого директора інвестиційно-банківського департаменту інвесткомпанії Concorde Capital, йдеться, імовірно, про $60-75 млн. Об'єкт у Миколаєві, який почне працювати в липні, стане першим закордонним терміналом у портфелі корейської компанії. Він зможе щорічно перевалювати 2,5 млн т кукурудзи, пшениці або сої.

Історія з недобудованим, але вже проданим активом показова для всього агропромислового комплексу країни – він залучає все більше зовнішніх інвесторів, які поводяться все більш агресивно. "У нас було чотири претенденти на угоду, – розповідає Юрій Будник, співвласник групи Orexim, що продала частку в терміналі корейцям. – Три з них – іноземні інвестори".

За даними аудиторської компанії KPMG, на агросектор прийшлося більше 70% всіх торішніх інвестицій зарубіжних компаній, спрямованих на покупку вітчизняних активів. Іноземці вклали в цю сферу $367 млн, або вдвічі більше, ніж в 2017-му. Найбільшою угодою 2018-го стало придбання саудівської держкомпанією Saudi Agricultural and Livestock Investment Company (SALIC) агрохолдингу Мрія із земельним банком у 165 тис га. За оцінками експертів, Мрія коштувала SALIC $242 млн.

Якщо ж говорити не тільки про придбання об'єктів, але і про капітальні вкладення, рефінансування боргів та інше, загальна сума зовнішніх інвестицій в українське сільське господарство, за оцінками Асоціації Український клуб аграрного бізнесу (УКАБ), склала $1,5-2 млрд. І це плюс 10-15% до показників 2017-го.

Для іноземних агробізнесменів Україна стала прекрасною терра інкогніта. Вони її відкривають, немов іспанці Америку: чим далі заходять, тим більше чудес виявляють. Про це довго готовий говорити Ремі Дей-Тос, директор відкритого минулого року на Житомирщині насіннєвого заводу німецького гіганта Bayer, інвестував в об'єкт $200 млн. Результатами, які показало його підприємство за півроку, француз Дей-Тос неймовірно задоволений: мовляв, ефективність перевершила всі очікування. "Грунти [в Україні] фантастичні. Погодні умови навесні і влітку практично ідеальні для вирощування ярих [що висіваються навесні] культур", – із захопленням розповідає він.

Француз також відзначає великі розміри місцевих полів, що дозволяють застосовувати актуальні й ефективні методи агровиробництва. Бонусом йдуть і не дуже високі, в порівнянні із Західною Європою, виробничі витрати. Все це і рухає галузь, якій потрібно все більше і більше інвестицій, підсумовує Дей-Тос.

Попит на вітчизняні агроактиви підігрівають і очікування скасування мораторію на продаж сільгоспземель, каже Юрій Астахов, директор інвестиційно-банківського департаменту Dragon Capital. Хоча Верховна рада нещодавно знову продовжила його дію, іноземці розраховують, що в середньостроковій перспективі ринок землі все ж запрацює. Адже така умова міститься в одному з пунктів меморандуму з МВФ, підписаного Україною в рамках угоди про співпрацю з фондом, пояснює Ануфрієв з Deloitte.

В українському агропромі є ще один привабливий момент - низька вартість місцевих активів. Це добре помітно на прикладі капіталізації вітчизняних агрокомпаній, акції яких котируються на міжнародних біржах. Так, за останній місяць цінні папери провідних українських агрохолдингів Миронівський хлібопродукт (MХП) і Kernel торгувалися за ціною $11-12 за штуку. Акції ж американської компанії Tyson Foods коштували по $63,3, а цінні папери французького агрохолдингу LDC – по €116.

Перспективи для зростання величезні. У секторі рослинництва вартість українських активів підросла за останні пару років на 50-70%, говорить Дмитро Ушенко, директор з оригінації (пошуку нових клієнтів і бізнесів) інвестиційно-банківського департаменту Concorde Capital. А все тому, що зовнішні і внутрішні інвестори почали активно скуповувати вітчизняні агрокомпанії цього профілю.

Юлія Ковалів, голова Нацради з інвестицій, вважає: зростаючий інтерес іноземців до українського агросектору обумовлений і тим, що в рейтингу легкості ведення бізнесу Doing Business країна за пару років піднялася з 80-го на 71-е місце.

Про перспективність вітчизняного сільського господарства говорять зростаючі інвестиції в агрологістики, зокрема в портову інфраструктуру. Ковалів називає їх трендом останніх років. За її словами, тут особливо активні транснаціональні гіганти – ADM, Bunge, Cargill і Louis Dreyfus. "За роки незалежності вони вже вклали в агрологістику, за нашими оцінками, більше $1 млрд інвестицій, – розповідає Ковалів. – І продовжують вкладати".

Та й Європейський банк реконструкції і розвитку (ЄБРР) разом з Європейським інвестиційним банком стабільно цікавляться українськими проектами. Подібні міжнародні фінустанови, за даними Висоцького, вже профінансували їх приблизно на $350 млн. Що теж є ознакою хороших очікувань від можливостей розвитку галузі.

Наприклад, група Agrofusion, яка випускає томатну пасту, завдяки кредиту ЄБРР в $15 млн відкрила в серпні 2018-го третій свій завод, здатний за добу перетворити на цю саму пасту 4 тис. тонн томатів.

У першій половині цього року активність інвесторів, схоже, знизиться, прогнозує Астахов з Dragon Capital. Стримуючим фактором стануть вибори: президента і до Верховної Ради. Але і це непогано – з'являться відкладений попит і пропозиція. І тому вже в 2020-му агроринок знову буде бурхливо розвиватися.

Найбільшою популярністю в інвесторів, на думку Коваліва, стануть користуватися активи в сфері переробки сільгосппродукції. "У нас це найвигідніший напрям – витрати нижчі", – пояснює вона. І наводить як приклад транснаціональну компанію PepsiCo. Та зараз будує в Миколаївській області лінію з виробництва чіпсів Lay's, її запустять вже цього року. На сьогоднішній день подібного підприємства у компанії в Україні немає, чіпси вона випускає в Польщі.

У 2019-му під Одесою має запрацювати портовий термінал Cargill, який буде щорічно перевалювати 5 млн т зерна. Вартість цього проекту – $150 млн. А транснаціональний зернотрейдер Louis Dreyfus, за словами Коваліва, готується в найближчі пару років інвестувати в українські проекти більше $200 млн.

Для сучасної України подібні фінансові вливання виглядають солідними. Але вони виростуть в рази, як тільки в країні з'явиться ринок землі. "Для глобальних стратегів критично важливим є право власності на базовий актив, у даному випадку на землю", – пояснює Ушенко з Concorde Capital.

За оцінками Висоцького з УКАБ, як тільки це станеться, обсяг прямих іноземних інвестицій у вітчизняний агропром може досягти $2-3 млрд на рік. Але і це не межа: в цілому сільськогосподарська галузь країни з усіма підрядними ланками цілком могла б щорічно освоювати до $5-7 млрд, впевнений Висоцький.

agroreview