Історія та визначні місця Дубенщини

     Дубенщина – земля славна своїм історичним минулим, архітектурними пам’ятками, а найголовніше  - людьми, які жили тут, обробляли землю, ростили дітей, боронили свій край від ворогів, примножували його багатства. Територія району заселена з давніх-давен, про що свідчать археологічні дослідження, які проводилися розпочинаючи з 1930 року. На території району залишили свій слід події часів Другої світової війни. В червні 1941 року, тат відбулась найбільша танкова битва початкового етапу війни.

     З 1943 року с.Майдан стало центром визвольної боротьби УПА в нашому краї. Неподалік цього села розгорнулась Гурбенська битва УПА - найтриваліша та найбільша за весь час існування Української Повстанської Армії. Відбулася вона наприкінці квітня 1944 року на межі сучасних Рівненської (Здолбунівського, Дубенського та Острозького районів) та Тернопільської (Кременеччина) областей, в лісі поблизу нині неіснуючого села Гурби. Тоді у жорстокому бою зійшлися 5 тисяч вояків УПА та понад 35 тисяч бійців каральних загонів НКВС, прикордонників, охорони тилу, котрих підтримувала авіація, танки, бронепотяг, артилерія. Найзапекліші бої відбулися 21-25 квітня 1944 року. Загони повстанців проявили небачений героїзм, знищивши понад 900 більшовиків, підбивши 5 танків, прорвали  кільце переважаючих сил ворога та вийшли з оточення. Відтоді у місцевих лісах було знайдено чимало безіменних могил, у яких поховані полеглі у боях вояки Гурбенської битви. В наші дні за участі представників громадськості Рівненщини в урочищі Гурби споруджено Пантеон Героїв для перепоховання останків вояків. Поблизу пантеону стоїть Свято-Воскресенський чоловічий монастир, куди місцевий люд завжди приходить помолитись за душі повстанців, поруч будується храм Воскресіння Христового.

     В свій час на Дубенщині перебували Оноре де Бальзак, Войцех Богуславський, Іван Вишенський, Ярослав Гашек, Микола Драгоманов, Іов Почаївський, Володимир Короленко, М.Костомаров, Олександр Купрін, Максим Кривоніс, Михайло Кутузов, Микола Лисенко, Едуард Любомирський, Іван Мазепа, Антоній Мальчевський, Северин Наливайко, Олександр III, Петро І, Валер'ян Поліщук, Джон Рід, Григорій Сковорода, Тарас Шевченко, Юрій Шумовський, Іван Федоров, Тадеуш Чацький, та багато інших діячів української та світової культури та історичних осіб.

 На території району розміщені такі археологічні об’єкти:

• с.Варковичі - в околицях села - знахідка гробниці культури кулястих амфор, два поселення городоцько-здовбицької культури. 
• с.Дитиничі - в околицях села - курганний могильник комарівської культури, поховання доби неоліту. 
• м.Дубно - поселення черняхівської культури, місце городища літописного міста Дубен, що згадується вперше в давньоруському літописі під 1100 роком, тощо. 
• с.Жорнів - залишки поселень культури лінійно-стрічкової кераміки та давньоруського городища. 
• с.Івання - гробниця культури кулястих амфор, побудована з кам'яних плит, виявлена в 1968 р. і досліджена І.К. Свєшніковим та В.Д. Селедцем в 1969р., курганний могильник комарівської культури. 
• с.Княгинин - в околицях - пізньопалеолітична стоянка, поселення пізнього Трипілля і комарівської культури. 
• с.Костянець - поселення культур Вербковіце-Костянець пізнього Трипілля, комарівської та слов'янської культурУІ - VII ст.н.е.,виявлене у 1935 році Р.Якимовичем, досліджуване у 1947 та 1967 роках. 
• с.Липа - пізньопалеолітична стоянка "Липа 1",виявлена в 1960 році і досліджувана 1963 та 1967 роках,три інші пізньопалеолітичні стоянки,грунтовий могильник городоцько-здовбицької культури, два давньоруські проселення, давній курган. 
• с.Листвин -     поселення культури Вербковіце-Костянець, давньоруське городище, давньоруський курганний могильник 
• с.Мирогоща - пізньопалеолітична стоянка, поселення комарівської культури, давньоруське городище. 

     Також Дубенщина відома своїми архітектурними, історичними пам’ятниками. Свято-Лукинський храм (с. Білогородка), побудований напередодні І Світової війни 1914 року. Живописні цінності храму: процесійна ікона Богородиці (XVII ст.), оклад ікони «Георгій Побєдоносець» (XVII ст.); Різдво-Богородичний храм села Варковичі був збудований спочатку як костел, а в 1836 році він стає православним; Свято-Троїцький дерев’яний монастир (с. Верба) з оновленими розписами побудований 1774 року;У селі Білоберіжжя знаходиться храм св. Архангела Михаїла. У храмовому тайнику знайдено документ, що свідчить про заснування храму, датований 1600 роком; У селі Мильча на початку ХVІІ ст. був заснований монастир Різдва Богородиці, відомий чудотворною іконою св. Онуфрія. До архітектурних пам’яток місцевого значення відносяться: Свято-Олексіївська дерев’яна церква, побудована у 1906 році (с. Буща), Свято-Богородичний дерев’яний храм побудований у 1771 році (с. Стара Носовиця), Свято-Миколаївська церква, відбудована у 1913 році (с. Тростянець), каплиця з дзвіницею, збудована на честь Олександра Невського (с. Жорнів).

          Найвизначнішими культурними пам’ятниками на території району є Тараканівський форт, Козацький редут між селами Плоска та Семидуби і джерело Св. Анни.

Тараканівський форт – оборонна споруда, побудована у другій половині 

ХІХ ст. Спочатку проводилось нарощування пагорба для форту. Земляні роботи велись протягом 10 років, у 1880 р. було завершено основний об’єм робіт і у 1890 р. царська сім’я особисто оглядала форт. Своє військове призначення ця споруда довела у 1915 році у боях із австрійськими військами. Австрійці захопили форт і російські війська неодноразово штурмували стіни свого ж укріплення. Ще одне випробування чекало на форт у 1920 році. Форт припинив наступ Червоної армії, дав змогу полякам перегрупувати військові сили проти більшовиків. Під фортом загинуло понад тисяча червоноармійців. У ІІ світовій війні форт вже не воював.

     Козацький редут – пам’ятка часів визвольної війни під проводом Б.Хмельницького. Під час цієї війни неподалік сіл Плоска і Семидуби відбулася нерівна битва козацького загону з польськими військами. На її місці пам’ять загиблих козаків увічнюють кам’яні хрести

      За часів перебудови колючі терни на козацькому редуті були вирубані. Місцевий письменник і скульптор Микола Тимчак спроектував пам’ятник у формі стилізованої дзвінниці, а згодом створив проект каплиці. Більше того, Микола Тимчак сам узявся зводити каплицю. Поет Микола Пшеничний готував розчин. Помічниками були місцеві просвітяни. Відтоді щороку в першу неділю липня на козацькому редуті збираються мешканці навколишніх сіл, Дубна, Волині і Тернопілля, щоб вшанувати пам'ять героїв – козаків. Нинішнє покоління зробило поле між Плоскою та Семидубами своєрідним місцем духовного паломництва.

     Джерело Святої Праведної Анни розташоване на західній околиці села Онишківці Дубенського району Рівненської області, за 1 км від межі між Рівненською та Тернопільською областями. Знаходиться на території Скиту святої праведної Анни Свято-Миколаївського Городоцького жіночого монастиря. Цілющі властивості джерельної води з Онишківців відомі ще з 16 століття. В 1853 році на добровільні пожертвування була побудована каплиця на місці старовинної. У 1887 році на пожертвування 100 карбованців був зроблений кам’яний підмурівок під каплицею, а з боку крейдяного підвищення змурована кам’яна стіна. У цій каплиці була головна святиня Онишковецького приходу.

          Після війни каплиця була відбудована, і вже радянська влада дала вказівку перевезти її в с.Берег, де її пізніше розібрали, Святе джерело було сплюндроване. У 80-рр. ХХ ст. джерело розчистили і на ньому побудували нову кам’яну церкву в честь Праведної Анни, у 2000 р. тут відкрився жіночий скит Свято-Миколаївського жіночого монастиря, що в с.Городок Рівненського району.

        Вода із джерела бактерицидна, зокрема, згубна для віруса грипу, дуже швидко зупиняє зовнішню кровотечу, за 2-3 хвилини тамує зубний біль, дуже ефективна при ангіні і нежиттю, парадонтозі, за кілька днів усуває кількарічну печію, нормалізує роботу тонкого й товстого кишечника, ефективна при хронічних захворюваннях шлунка і дванадцятипалої кишки. Кременева вода може знижувати рівень цукру у крові, виводити пісок з жовчого міхура та нирок, впливати на нормалізацію функції печінки та нирок, поліпшувати обмін речовин, значно поліпшувати загальне почуття. За переказами, купання в ньому допомагає від багатьох недуг, а також від безпліддя. Біля джерела облаштовані чоловіча та жіноча купальні.

 Шевченковим джерелом або Тарасовою криницею називають місце біля траси Київ-Львів-Чоп на Дубенщині. Згідно з історичними дослідженнями, саме в цьому місці зупинявся Тарас Шевченко у 1846 році, подорожуючи нашим краєм. Тарас Григорович Шевченко мандрував на Волинь – як художник у складі Археографічної комісії. Шевченко збирав місцеві повісті, перекази, пісні та складав опис пам’яток України. «Із Кам’янця пішов я через село Верби в Дубно, а із Дубна в Острія, Корець…», – писав Шевченко в повісті «Варнак». Сьогодні тут височіє пам’ятник Тарасу Шевченку, поблизу Тарасова світлиця, в якій зібрано експонати, повязані з життям і творчістю видатного поета.

      Поблизу сіл Тростянець і Залужжя знаходиться Свята гора «Іспряча» або Божа гора, яка в минулі віки була відома на Волині своєю чудодійністю. Зараз там є церква, каплиця на місці каменю з відбитком стопи Матері Божої.